112.12.12 21:51
На гору Парашку (1270 м)
Найвища гора Сколівських Бескидів — гора Парашка, доступна з різних місцевостей; однак найзручнішими вважаються виходи з міста Сколе та з села Коростів.
Вихід з міста Сколе (10 км і 800 м угору).
Вихідний пункт — з'єднання центральної автодороги міста Сколе з його обвідною авто-трасою на південному краю міста. Тут на західному боці обвідної автотраси звертаємо на дорогу, яка біля щогл лінії електропередачі піднімається на хребет, який замикає долину міста Сколе від заходу.
Доріжка веде весь час угору, лінією хребта в напрямку на північний захід і після 3 км виводить нас на галявинку, де змінює напрям спершу на захід, відтак на південний захід. З полянки гарний вид на хребет Парашки, зліва в лісі — джерело. Далі доріжка веде лісом ще 2 км досить стрімко догори і виводить на хребет Парашки. Повер¬таємо направо (зліва на хребті гора Корчанка, 1180 м, напрям на південь) і останні 5 км йдемо в напрямку на північний захід відкритим хребтом. Проходимо окремі вершини хребта — Зелену (1221 м) і Кобилу (1231 м). Теж можна обійти їх боковою, але не дуже зручною стежкою. І нарешті виходимо на саму Парашку.
Вихід з села Коростів (11 км і 770 м угору).
Вихідний пункт: автобусна зупинка в Коростові на трасі Сколе-Козьова. Дорогою, яка тут відгалужується від автотраси, проходимо через село Коростів. В околиці церкви (2 км від розгалуження) треба зійти на¬право, на трасу старої вузькоколійки і йти да¬лі її насипом в напрямі на північний захід. Минаємо забудови нової бази відпочинку і по¬вертаємо направо, через невелику полянку в залісений ярок. Тут на правому боці відшуку¬ємо стежку типу "райтшток", яка серпанти¬ном піднімається вгору і далі веде весь час лі¬сом, майже горизонтально, паралельно з хреб¬том Парашки, нижче верхньої межі лісу. Проте під саму Парашку стежка не доходить, в околиці вершини Зеленої треба повернути направо i вийти на хребет, а далі йти так, як описано вище (вихід з міста Сколе).
Можливий теж інший, дещо коротший ваpiaнт виходу на Парашку з Коростова. В такому випадку, за базою відпочинку не повертаемо направо в ліс, а йдемо далі долиною річки Бутивлі. В мicцi, де зливаються Мала i Велика Бутивлі (3 км вище церкви) повертаємо вправо i йдемо вздовж Малої Бутивлі ще 1 км, де до неї справа спадае потік Красний. Йдемо його долиною біля 3 км, після чого cтрімко піднімаємося вліво на південно-східний схил вершини Парашки.
Зазначимо, що хоча описаний варіант виходу на Парашку долиною потоку Красного виглядає простішим i коротшим, він не є дуже зручним. Справа в тому, що основний доволі довгий i важкий підйом на гору доводиться долати по відкритій незатіненій місцевості, в середині дня, що завжди нелегко.
Що ж видно з вершини Параски ? Перед yciм, впадає в oчi величезний, шириною понад 15 км, пояс лісів, які тягнуться від долини piки Стрий між Туркою i Яворою аж до західних Горганів за Свічею. На північному заході бачимо нетрі Громового лісу у верхів'ях річки Брички, яка впадає до Стрия в Крушельниці. Також добре видно долину Стрия з його допливами, села Синевідсько, Корчин, Крушельницю, з дальших cіл — Ямельницю i Урич, з відомою групою скель — старовинним замком Тустань. Часом можна зауважити теж i скелі з Бубнища, віддалені в напрямку на схід на 18 км. На півдні лежить долина річки Бутивлі i село Коростів, а далі за нею — слабо заліснені гори в околиці Тухлі i Славська.
Вертатися можна долиною Красного до Коростова або хребтом Парашки до Сколе, доро-гою виходу. Можна також сходити до села Крушельниці. В такому випадку, спускаємося з вершини хребтом на північний захід i по¬вергаємо вправо на боковий хребет — північне розгалуження Парашки. Йдемо ним вниз біля 1 км, відповідно до лінії хребта повертаємо на схід, переходимо вершину Діл (902 м), i далі йдемо лінією хребта в напрямку на північний схід. Зліва від нас долина річки Бричка. Сходимо до неї i йдемо дорогою вниз до села Крушельниця.
Найвища гора Сколівських Бескидів — гора Парашка, доступна з різних місцевостей; однак найзручнішими вважаються виходи з міста Сколе та з села Коростів.
Вихід з міста Сколе (10 км і 800 м угору).
Вихідний пункт — з'єднання центральної автодороги міста Сколе з його обвідною авто-трасою на південному краю міста. Тут на західному боці обвідної автотраси звертаємо на дорогу, яка біля щогл лінії електропередачі піднімається на хребет, який замикає долину міста Сколе від заходу.
Доріжка веде весь час угору, лінією хребта в напрямку на північний захід і після 3 км виводить нас на галявинку, де змінює напрям спершу на захід, відтак на південний захід. З полянки гарний вид на хребет Парашки, зліва в лісі — джерело. Далі доріжка веде лісом ще 2 км досить стрімко догори і виводить на хребет Парашки. Повер¬таємо направо (зліва на хребті гора Корчанка, 1180 м, напрям на південь) і останні 5 км йдемо в напрямку на північний захід відкритим хребтом. Проходимо окремі вершини хребта — Зелену (1221 м) і Кобилу (1231 м). Теж можна обійти їх боковою, але не дуже зручною стежкою. І нарешті виходимо на саму Парашку.
Вихід з села Коростів (11 км і 770 м угору).
Вихідний пункт: автобусна зупинка в Коростові на трасі Сколе-Козьова. Дорогою, яка тут відгалужується від автотраси, проходимо через село Коростів. В околиці церкви (2 км від розгалуження) треба зійти на¬право, на трасу старої вузькоколійки і йти да¬лі її насипом в напрямі на північний захід. Минаємо забудови нової бази відпочинку і по¬вертаємо направо, через невелику полянку в залісений ярок. Тут на правому боці відшуку¬ємо стежку типу "райтшток", яка серпанти¬ном піднімається вгору і далі веде весь час лі¬сом, майже горизонтально, паралельно з хреб¬том Парашки, нижче верхньої межі лісу. Проте під саму Парашку стежка не доходить, в околиці вершини Зеленої треба повернути направо i вийти на хребет, а далі йти так, як описано вище (вихід з міста Сколе).
Можливий теж інший, дещо коротший ваpiaнт виходу на Парашку з Коростова. В такому випадку, за базою відпочинку не повертаемо направо в ліс, а йдемо далі долиною річки Бутивлі. В мicцi, де зливаються Мала i Велика Бутивлі (3 км вище церкви) повертаємо вправо i йдемо вздовж Малої Бутивлі ще 1 км, де до неї справа спадае потік Красний. Йдемо його долиною біля 3 км, після чого cтрімко піднімаємося вліво на південно-східний схил вершини Парашки.
Зазначимо, що хоча описаний варіант виходу на Парашку долиною потоку Красного виглядає простішим i коротшим, він не є дуже зручним. Справа в тому, що основний доволі довгий i важкий підйом на гору доводиться долати по відкритій незатіненій місцевості, в середині дня, що завжди нелегко.
Що ж видно з вершини Параски ? Перед yciм, впадає в oчi величезний, шириною понад 15 км, пояс лісів, які тягнуться від долини piки Стрий між Туркою i Яворою аж до західних Горганів за Свічею. На північному заході бачимо нетрі Громового лісу у верхів'ях річки Брички, яка впадає до Стрия в Крушельниці. Також добре видно долину Стрия з його допливами, села Синевідсько, Корчин, Крушельницю, з дальших cіл — Ямельницю i Урич, з відомою групою скель — старовинним замком Тустань. Часом можна зауважити теж i скелі з Бубнища, віддалені в напрямку на схід на 18 км. На півдні лежить долина річки Бутивлі i село Коростів, а далі за нею — слабо заліснені гори в околиці Тухлі i Славська.
Вертатися можна долиною Красного до Коростова або хребтом Парашки до Сколе, доро-гою виходу. Можна також сходити до села Крушельниці. В такому випадку, спускаємося з вершини хребтом на північний захід i по¬вергаємо вправо на боковий хребет — північне розгалуження Парашки. Йдемо ним вниз біля 1 км, відповідно до лінії хребта повертаємо на схід, переходимо вершину Діл (902 м), i далі йдемо лінією хребта в напрямку на північний схід. Зліва від нас долина річки Бричка. Сходимо до неї i йдемо дорогою вниз до села Крушельниця.
